Любов до тваринництва у  нашого сільгоспвиробника є, а тварин майже  немає, парадокс?

Подобєд Л.И.- доктор с.-г наук. Професор інститут тваринництва УААН

 Чи не всі  керівники сучасних  сільськогосподарських формувань клянуться в пресі і на телебаченні про імовірну і відверту  любов до тваринництва.  На справі  за рідким винятком в кожному районі нашої державі  без населення    рідко набирається   біль двох тисяч корів і п’ять  тисяч свиней, а це  не перевищує  10% від того, що без  особистих зусиль  можна тримати  в цих умовах.

Чому так отримується, любов к тваринам  є, а тварин  в наявності  немає ?  Відповідь не проста, причин багато.

По – перше, ефективним тваринництвом може займатися сьогодні тільки цій, хто  готов до нього, не лінується  і має уявлення  що тваринництво  найбільш технологічно складна галузь сільського господарства  і потребує забезпечення  належним обладнанням, кормами  і  висококласними фахівцями.

По - друге, абсолютно економічно і психологічно  недоцільно сьогодні  знущатися над людьми  і заставляти їх  працювати в  рабських умовах старих  тваринницьких приміщень, за старою технологією з максимальною долею ручної праці.   На жаль цього не розуміють і керманичі держави , які   все ще на їх думку   стимулюють таке виробництво  мізерними фінансовими дотаціями  без всякої надії  на  майбутній ефективний  розвиток.

По-третє  треба перестати обслуговувати тваринництво по остаточному принципу, колі всі огріхи рослинництва  поглинає тваринництво. На ферму  як на виправні роботи переводять  механізаторів, які полюблять «заглядати  в пляшку», туди  замість повноцінного зернового корму  направляють цвіле зерно, неякісні зернові і навіть так звані мертві  відходи. Ось і отримується, що собівартість тваринницької продукції  роздається  як  тісто на дріжджах. Завдяки цьому тільки і чуєш, що тваринництво  повністю збитковє і їм займатися не вигідно.  

Четверте, і це саме головне,  майже  двох десятирічна історія нашої    держави  це історія деградації тваринницької галузі і відношення до неї. Знайдіть зараз  середнього віку  ветеринарного лікаря, або зоотехніка, які б  мав  хоч часткове  уявлення про  технологію  інтенсивного вирощування  тварин ? Днем з огнем, як кажуть…

В  чисельних «досвідчених» сучасних сільськогосподарських  університетах, які в нашої країні є в кожної області, а то по два  з потоку випускників ви  не  відшукаєте майже  жодного  гідного  ветлікаря , або  селекціонера, які володає сучасними  технологіями. Це відбувається тому, що їх викладачі  - більшою часткою  таки ж як вони самі, нічого не вміють, нічого не знають, а викладачами сталі з  безвихіддя особистого життя після закінчення  того ж університету.  Часто густо таки викладачі самі живу корову ніколи і не бачили.

І все-таки не все так безнадійно.  В країні є  певні успіхи в  ділі розвитку високотехнологічного тваринництва.

Зразки  цього можна побачити  в Київської, Дніпропетровської, Запоріжської , Донецької та інших  областях.

Нажаль на півдні країни з безмежним потенціалом виробництва тваринницької продукції таких зразків обмаль.

Ось це  і   виявляє   одну з головних причин  неприглядного стану тваринницької галузі.

В структурі собівартості  продуктів тваринництва   корми мають 60, а іноді і 70%.  Корми є проміжний продукт, якій після збирання і зберігання накопичує тільки  видатки. Прибуток  від них  з’явиться тільки після  того як тварина  перетворить корм  в молоко, м'ясо, яйце.

 Наш виробник, і тим більш бізнесмен не привик довго чекати, йому треба все і зразу. 

 Тому враження таке. Беруться за справу тваринництва  в останні роки  багато ентузіастів, доходять до логічного закінчення  тільки одиниці.  Більшість  «сходять з дистанції»  ще на початку шляху, в багатьох випадках через неможливість  забезпечення нормального живлення тварини.

Об’єктивна зміна клімату в   світі і в нашої країні зокрема  в останні десятиріччя  виявила неспроможність  створення  стабільних кормових умов  для тваринництва і особливо  при виробництві молока. Вкупі з іншими причинами , ця стала головною, чому  корів як в реформованих господарствах, так і в господарствах населення стає все менш.  Зараз и 100 корів прокормити тяжко там, де їх 20 років назад без питань годували  500.

Під дуже жарким  в останні роки  сонцем  не можна отримати  більш одного  повноцінного укосу люцерни, не частіше чим  раз на три  роки  формується гідний врожай силосної кукурудзи, горіхо - вівсяні суміші гинуть майже щорічно. Набагато скуднішими стали   колись майже дармові  природні угіддя.

 Виконані  нами  дослідження і  плідна співпраця з  чисельними справжніми ентузіастами  тваринницької галузі  на протязі останніх 10 років   дозволила нам  розробити і втілити в життя  нову   систему    достатнього и одночасно  стабільного кормовиробництва.

Ця система  залишає  окремі  елементи   традиційної подходу, але переносе акцент кормовиробництва на проміжні культури  осіненого  сіву.

Майже 40%  потрібної зеленої маси  формується за рахунок злаково-крестцвітних і злаково- бобових  озимих сумішів. Збирання врожаю цих культур завершується к середині травня,  а час ще дозволяє висіяти на цьому місті   любу пізню яру культуру, кукурудзу, або сорго.  Отримується, що  частка силосу і сінажу закладається   вже  в першу декаду травня, чим створюється перший фактор стабільності системи. Дозрівання  цього корму в ямах  триває 2-3 тижні, і далі корм вже готов до згодовування.  І як що жарке літо  спалює на полі все живе, до ями сонце все ж  не добирається, а корова без особистих  проблем харчується   консервованими соковитими кормами аж до осені. 

 Ми  впевнені, що гідний врожай силосної кукурудзи, можливий тільки на зрошенні. Якого май  же зараз немає.    Тому  настав невідкладний час переходу с силосу кукурудзяного на силос  сорговий, або кукурудзяно-сорговий. Сорго культура самих посушних широт і зон світу , яка потребує в 3 рази менш вологи на своє вирощування чим кукурудза.  А силос з неї майже нічим не поступається кукурудзяному за поживністю.

Остання  новинка, як кажуть,  стара як світ, але…

Кукурудзяно - соргова суміш – ідеальний спосіб заготувати силос з максимальною поживністю.  Коли кукурудза  вже підходить до фази повної стиглості  зерна , сорго все ще   знаходиться в фазі  молочно-воскової. Такий паритет продовжується не менш 15  -20 діб і створює тим самим  гідні умови для закладки  якісного силосу без втрат.  За допомогою регулювання  співвідношення кукурудзи і сорго можна отримати  суп пер соковитий корм для жуйної корови. З одного боку стигле зерно кукурудзи створить максимальну насиченість енергією сухої речовини  майбутнього силосу, а с другої сорго  дасть  необхідний для активного і якісного  силосування сік. В 1 кг такого силосу  утримується до 0,28-0,34 корм.од, що за поживністю блищи до сінажу чим до силосу.  Фактично це досягнення  максимально можливого  рівню поживності соковитого корму . ось с таким силосом поріг надоїв  на рівні 7-8 тіс кг молока за лактацію не предел.    

 В останню декаду  липня- першу декаду серпня  на полях, звільнених від  зернових слід висіяти    згадані вище крістцвітні  - редьку масличну, тифон, гірчицу білу і дождатися першого справжнього дожду.  Вже на при кінці вересня  з’явиться друге дихання  системи кормовиробництва. Вона зможе щедро кормити жуйну тварину  зеленою масою аж до  кінця жовтня,  а в південних регіонах до кінця листопада.  Тоді силосна яма відкривається не на при кінці вересня, а майже в грудні, а це не тільки економія і стабільність кормовиробництва. Це осіння вітамінізація корів, створення запасів каротину в печінці, якісне поголів’я новонароджених телят в грудні – січні наступного року.

Ось які вигляд мають посіви  редьки масляничної   в кінці жовтня на полях Миколаївської області (Рис.1 ).

Всі крестоцвітні   посіяні пожнивно, мають продовжений період укісної стиглості. В деяких випадках  зеленою масою можна кормити на протязі 45-60 діб без зниження  поживної цінності.

В додаток до цього  рано скошеній тифон  вспіє відновити розетку листя  і  підготуватися до зими, а весною дасть ще один щедрий врожай зеленого корму.

Господарства, які вже працюють по такому принципу назвали ці кормові проміжні культури салатами для корів. І в цьому є певний сенс.  

 За рахунок цих « салатів» корова може годуватися всю весну. Аж до літнього підїёму температури. Весь перший укіс многолітніх трав  піде  під заготівлю сінажу і сіна. При тому проміжні культури аж ніяк не пошкодять сівозміни і не займуть зайвого  поля. 

Рис. 1  Автор статті на полях СЗАТ «південний колос» Ново-Одеського  р-ну миколаївської області 11 жовтня 2008р.     

 Навпаки  крестоцвітні і їх суміші з житом посіяні кулісно  ( Рис.2.) залишать в полі до  50-80 ц кореневих залишків, а це зовсім непогане, і головне дармове добриво.

 Рис.2.  Кулісні посіви  жита зарічанського і тифону.

   В додаток до цього  всі хрестоцвіті – безкомпромісні  борці з  бур’янами, без використання будь якої хімії.  Ось скільки переваг дає розум ний підхід до  створення сучасного кормовиробництва. Ось с чого треба починати тваринництво, щоб не заплішити ідею на півшляху.

 Бачив я господарство на Вінниччині  в Козятинському районі де кормів  дуже багато, технологія  утримання і доїння  молока «супперевро», а самого молока, як кажуть с «гулькин нос» . Причина в тому одна – якість кормів не може забезпечити  гідний рівень продуктивності, через старі і неефективні підходи до системи виробництва корів. Ось  де головна причина непривабливості молочного бізнесу.

Як що так,  справа ефективного  виробництва  якісного молока   в руках   поміркованого виробника.

До початку нелегкого, але досить привабливого зараз  молочного бізнесу слід розробити  струнку програмі дій – техніко - економічне обґрунтування, де чітко  з’ясувати всі  боки  справи : де брати худобу. Як і де Ії утримувати і доїти, чим годувати і скільки корму і якої якості  заготовляти. Дуже складно,  на перший погляд, але тільки на перший.  Очі дивляться, а руки роблять. Залишилося  спробувати скористатися нашими розробками і порадами, чекаємо на ВАС, звертайтесь. тел. 067-998-73-15.